Библиотека / Акафисты / Акафист Василию Острожскому / Икос 4

Јкосъ д7

Ўслhшаша вс‰ д†льнzz њ бlгочeстіи твоeмъ t млaдости твоеS, ћкw дух0вникъ сhй земли2 с™aгw Сaввы. Сегw2 рaди слуги6 дeмwнскіz стрaшнымъ nрyжіемъ ѕл0бы своE ћтz гнaша. Ты2 же сz t брaни мечeмъ бжcтвеннагw словA и3 хrтY бGу до самhz кончи1ны своеS непор0чнw послужи1лъ, сегw2 рaди вопіeмъ ти2:

Рaдуйсz, за благочeстіе своE муки2 t врагHвъ хrт0выхъ пріsша. Рaдуйсz, въ и3скушeніихъ вёру вели1ку сохрани1ша. Рaдуйсz, нар0дъ сeй t рaбства ґгaрzнскагw кrт0мъ защити1ша. Рaдуйсz, зeмлю нaшу духHмъ свои1мъ њсвzти1ша. Рaдуйсz, вели1кій беззащи1тныхъ защи1тителю. Рaдуйсz, всsкіz слезы2 нелицемёрныz ўтёшителю. Рaдуйсz, всsкіz р†ны душє1вныz и3 тэлє1сныz цэли1телю. Рaдуйсz, пaстырю д0брый, захyмлz, черногоры, прим0рьz и3 всёхъ крає1въ сeрбскихъ просвэти1телю.

Рaдуйсz, с™hй васjліе, похвало2 р0да нaшегw.