Библиотека / Акафисты / Акафист Августину Иппонийскому / Икос 11

Јкосъ №i

Пощади1 мz, б9е м0й, прости2 рабY твоемY, tвeрсти ўстнЁ къ тебЁ дерзнyвшему. Нyждэ зак0нъ не лежи1тъ. Болsй є4смь, ко врачY взывaю. Слэпhй ѓзъ, ко свёту поспэшaю. Ўмeрый, къ жи1зни воздыхaю. Тaкw, моли1лъ є3си2, џ§е, назарzни1на. Мh же тебЁ зовeмъ си1це:

Рaдуйсz, посрами1вый сребролю1біz разжжeніе: рaдуйсz, ни во что2 вмэни1вый нищеты2 стэснeніе. Рaдуйсz, тh бо зyдъ празднолю1біz возненави1дэлъ є3си2: рaдуйсz, тh бо с®ца блуждeніе побэди1лъ є3си2. Рaдуйсz, безспок0йство дyха распsвый: рaдуйсz пустосл0віе ќстъ заклейми1вый. Рaдуйсz, бGомeрзкагw неразyміz њбличи1телю: рaдуйсz, бGолюбeзнагw бlгоразyміz защи1тителю. Рaдуйсz, пылaющее вожделёніе порицazй: рaдуйсz, радостотв0рную чcтотY почитazй. Рaдуйсz, мzтyщуюсz гнэвли1вость њкаzвazй: рaдуйсz, њзарsющую кр0тость восхвалszй.

Рaдуйсz, џ§е сладчaйшій.