Библиотека / Акафисты / Акафист Василию Блаженному / Икос 10

Јкосъ ‹

ГDа бGа непрестaннw ўм0мъ зрS, не дaлъ є3си2 nчи1ма свои1ма снA, ни вёждома дремaніz, въ мlтвэ цRк0внэй н0щи пребывaz. Лю1діе же ви1дzще таков0е твоE къ бGу ўсeрдіе, взывaху ти2:

Рaдуйсz, высот0ю смирeніz твоегw2 ўмы2 нaша ўдивлsющій, глубин0ю смирeніz сeрдца нaша ўмилsющій. Рaдуйсz, дyшу свою2 хрaмину дyха с™aгw сотвори1вый и3 стрaстемъ вх0дъ въ ню2 загради1вый. Рaдуйсz, крестA гDнz носи1тель терпэли1вый, всёмъ сeрдцемъ є3гw2 взыскaвый. Рaдуйсz, и4го гDнэ ћкw бlг0е возлю1бивый, брeмz лeгкое є3гw2 рaдостнw под8sвый.

Рaдуйсz, пребlжeнне васjліе, ю3р0де бGомyдре, моск0вскій чудотв0рче.