Библиотека / Акафисты / Акафист Силуану Афонскому / Икос 8

Јкосъ }

Всёмъ сeрдцемъ и3 душeю смирeніе хrт0во стzжaвый, преди1вный ўг0дниче б9ій, и3 томY, возлю1бленному, за мjръ сраспинazйсz, слeзнw взывaлъ є3си2. Сладчaйшій ї}се. Ты2 воскреси1лъ є3си2 дyшу м0ю люби1ти бли1жнzгw своегw2. Дaруй ми2 u5бw и3сточaти слeзы за всю2 вселeнную, да вси2 лю1діе познaютъ тS и3 да насладsтсz ми1ромъ твои1мъ и3 ќзрzтъ свётъ лицA твоегw2. Мh же, во грэсёхъ житіE нaше и3жди1вшіи и3 тоб0ю сп7сaеми, ўбlжaемъ тS си1це:

Рaдуйсz, застyпницы ўсeрдныz въ мlтвахъ за мjръ сподви1жниче неутоми1мый. Рaдуйсz, ћкw їеремjz њ нар0дэ плaчущій, г0ру с™yю слезaми њроси1вый. Рaдуйсz, преди1вный ґfHнскій подви1жниче, всю2 вселeнную мlтвою твоeю њсвzщaющій. Рaдуйсz, ћкw nтeцъ чадолюби1вый, за всёхъ, во грэсёхъ погибaющихъ, слeзнw перед8 бGомъ ходaтайствующій. Рaдуйсz, хrту бGу возлю1блене ўг0дниче, ѓгGлwмъ рaдость и3 ўдивлeніе. Рaдуйсz, сёвера свётлое сіsніе, въ ґfHнстэй пустhни с™hz руси2 чcтое twбражeніе. Рaдуйсz, въ смирeніи и3 послушaніи kви1вый мjру џбразъ ѓгGльскіz красоты2. Рaдуйсz, теплот0ю мlтвы твоеS и3 нaсъ д0мъ д¦а б9eственнагw хотsй сотвори1ти.

Рaдуйсz, џтче сілуaне, въ мlтвэ за мjръ горёніе любвE неугасaющее.