Библиотека / Акафисты / Акафист Покаянный (на основе Великого канона) / Икос 2

Јкосъ в7

Разумёхъ ѓзъ, сп7си1телю м0й, ћкw нёсть въ жи1зни ни грэхA, ни дэsніz, ни ѕлA, въ к0емъ ѓзъ не согрэши1хъ бы ўм0мъ, сл0вомъ и3 произволeніемъ пaче всёхъ чlвBкъ. С0вэсть њбличaетъ мS, с0вэсть њсуждaетъ мS въ ѕлhхъ дёлэхъ мои1хъ. Но судіE, и3збaвителю м0й и3 вёдче, пощади2, и3збaви и3 сп7си2 мS, рабA твоегw2, тебЁ вопію1щагw:

Млcтиве, согрэши1хъ, согрэши1хъ, продaвъ дyшу свою2 грэхHвнымъ нaвыкамъ, ћкоже брaтіz їHсифа. Млcтиве, ћкоже кaінъ, и3 ѓзъ принес0хъ ти2 жeртву пор0чную: дэ‰ніz сквє1рнаz и3 житіE непотрeбное, тёмже и3 ўсуди1хсz. Млcтиве, t ю4ности зaповэди тво‰ преступи1въ, въ ўнhніи житіE преид0хъ, сп7си2 мS млcтію твоeю. Млcтиве, ћкw блyдный сhнъ, расточи1хъ и3 ѓзъ богaтство своE въ блудЁ и3 глaдомъ душeвнымъ и3стаzвaю, тёмже и3 вопію2 ти2: щeдрый, напитaй мою2 дyшу бLгтію твоeю. Млcтиве, вeсь ѓзъ ўzзви1хсz помышлeніzми мои1ми, вeсь и3сп0лнихсz рaнъ, ћкw впадhй въ разб0йники, но ты2, пришeдъ, и3сцэли2 мS. Млcтиве, внёмли стенaніzмъ души2 моеS, пріими2 слезы nчeй мои1хъ и3 њчисти мS, кaющагосz.

Млcтиве, поми1луй мS, пaдшагw.