Јкосъ f7

Вит‡и мjра сегw2 не разумёютъ, кaкw цaрь пeтръ, сhй во слaвэ своeй, къ тебЁ съ дaры ўстреми1сz, бlжeнне, и3 ѕэлw2 њпечaлисz, не возмогjй стремни1нъ рaди г0рныхъ ко с™hни твоeй прибли1зитисz: но мы2, словесA гDа поминaюще, ко всBмъ лю1демъ речeннаz, и3щи1те прeжде цrтвіz б9іz и3 прaвды є3гw2, вопіeмъ ти2:

Рaдуйсz, ћкw цrтво нбcное на земли2 дости1глъ є3си2: рaдуйсz, цrтво бо сіE, пришeдшее въ си1лэ, kви2 ти2 гDь. Рaдуйсz, ћкw цrтво б9іе въ стzжaніи блгdти лю1демъ kви1лъ є3си2: рaдуйсz, во пл0ти бо сhй бlжeнство рaйское въ себЁ таи1лъ є3си2. Рaдуйсz, ћкw би1серъ многоцённый стzжaвъ, суетY блaгъ врeменныхъ показaлъ є3си2: рaдуйсz, ћкw прaвду и3 ми1ръ и3 рaдость њ д©э свsтэ и3мёлъ є3си2. Рaдуйсz, сіsніемъ бо блгdти слaву цaрскую затми1лъ є3си2: рaдуйсz, ћкw сокр0вище нбcное и3мhй, дарHвъ цaрскихъ не пріsлъ є3си2. Рaдуйсz, ћкw зрёти дрyгъ другA въ нбcномъ цrтвіи царю2 петрY њбэщaлъ є3си2: рaдуйсz, ћкw царS въ писaніи твоeмъ милосeрда и3 цRкви послyшна бhти ўвэщaлъ є3си2. Рaдуйсz, ћкw покаsнію царS научи1лъ є3си2: рaдуйсz, ћкw покаsніz рaди цrтво вёчное є3мY предрeклъ є3си2.

Рaдуйсz, прпdбне їwaнне, рhльский чудотв0рче, слaво и3 рaдосте нaша.