Библиотека / Акафисты / Акафист Анатолию Оптинскому (Младшему) / Икос 9

Јкосъ f7

Ўтэшeніе нар0ду стрaждущему kви1лсz є3си2 џтче ґнат0ліе, слaва и3 похвaла nби1тели џптинскіz, рaдостію воскресeніz хrт0ва всёхъ њблистaлъ є3си2, ћкоже сар0вскій подви1жникъ серафjмъ. Тёмже ўнывaющіz вс‰ пріwбодри1лъ є3си2 гDеви со тщaніемъ раб0тати, нaсъ же спод0би рaдости вкуси1ти воскрешeніz дyши вопію1щихъ тебЁ съ люб0вію:

Рaдуйсz, зи1му ск0рбей прогонszй. Рaдуйсz, веснY покаsніz приносsй. Рaдуйсz, серафjмову рaдость њ бз7э стzжaвый. Рaдуйсz, свётомъ воскресeніz всёхъ њблистaвый. Рaдуйсz, въ печaлэхъ ўтёшителю наискорёйшій. Рaдуйсz, въ страдaніихъ пом0щникъ вэрнёйшій. Рaдуйсz, ћкw ўнhніе тоб0ю прогнaсz. Рaдуйсz, ћкw сeрдце тоб0ю взыгрaсz.

Рaдуйсz, ґнат0ліе, нар0да б9іz ўтэшeніе.